DOI: https://doi.org/10.15407/conf_UHMI_HCC_2025.005
Валентин Хільчевський
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна, hilchevskiy@ukr.net
https://orcid.org/0000-0001-7643-0304
Василь Гребінь
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна
https://orcid.org/0000-0001-8197-607X
Мирослава Забокрицька
Волинський національний університет імені Лесі Українки, Луцьк, Україна
https://orcid.org/0000-0002-6045-2936
Вступ. З прийняттям Верховною Радою України 4 жовтня 2016 р. Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом» розпочалася активна фаза імплементації положень Водної рамкової директиви Європейського Союзу (№ 2000/60/ЄС), Директиви щодо оцінки та управління ризиками, пов'язаними з повенями (№ 2007/60/ЄС), Директиви щодо захисту вод від забруднення, спричиненого нітратами з сільськогосподарських джерел (91/676/ЄЕС) та деяких інших директив, пов’язаних з водою, в практику водного менеджменту та водних досліджень в Україні.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2022 р. № 1134-р було схвалено “Водну стратегію України на період до 2050 року”, що визначає основні засади державної політики у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів та спрямована на досягнення взаємної узгодженості, пов’язаної з їх використанням, підвищення рівня водної безпеки та скорочення до прийнятного рівня ризиків з управління водними ресурсами на засадах сталого інтегрованого управління водними ресурсами. Для вирішення цих важливих завдань закладам вищої освіти (ЗВО) необхідно вести підготовку фахівців, рівень кваліфікації яких відповідає сучасним вимогам.
Використані матеріали. Використано зміст освітніх програм, робочі програми з профільних дисциплін та навчально-методичні видання кафедри гідрології та гідроекології географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за 2021–2025 рр.
Виклад основного матеріалу. Минуло порівняно небагато часу від публікації в «Українському гідрометеорологічному журналі» в 2017 р. статті, присвяченої університетській гідрологічній науці в Україні, в якій зверталася увага в тому числі й на перспективи подальшого її розвитку [10]. Автори цієї публікації не змогли передбачити зміни, що відбулися згодом менш ніж за десять років. Зниження популярності серед абітурієнтів спеціальності «Науки про Землю» в цілому і зокрема освітніх програм (ОП) з гідрології зумовило стрімке падіння набору студентів на ці ОП. А відповідно, це вдарило по ЗВО. Так, у 2024 р. перестав існувати профільний Одеський державний екологічний університет, який було засновано в 1932 р. (до 2001 р. – Одеський гідрометеорологічний інститут). Його приєднали до Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, де він трансформувався на факультет гідрометеорології і екології.
На сьогодні підготовка фахівців за освітніми програмами з гідрології та управління водними ресурсами (назви ОП варіюються) в рамках спеціальності «Науки про Землю» бакалаврського та магістерського рівня відбувається в низці ЗВО країни, серед яких представники як традиційних центрів підготовки та університетських наукових гідрологічних шкіл, так і нові. Всі ОП проходять акредитацію через Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО), яке на основі результатів формальної роботи комісій, в які входять експерти-викладачі різних університетів країни (серед яких, як правило немає гідрологів), видає сертифікати на діяльність на п’ять років.
Структурні зміни призвели до того, що колишні спеціальності перейшли на рівень освітніх програм, об’єднаних широкою спеціальністю «Науки про Землю». В цілому, це відповідає вимогам Закону України «Про вищу освіту», прийнятого у 2014 р. (з доповненнями протягом 2015–2025 рр.), рекомендаціям Європейської комісії про гармонізацію українського «Переліку галузей і спеціальностей» (2024 р.) з Міжнародною стандартною класифікацією освіти. При цьому, освітні програми з гідрології з’явилися в Україні і в ЗВО, які раніше фахівців цього профілю не готували. На сьогодні одним з викликів, на нашу думку, є відсутність координації і широких творчих контактів в реалізації науково-методичних зусиль університетського фахового гідрологічного середовища. Мало зустрічей на спільних наукових конференціях, не подаються статті для публікації у фахових наукових журналах та збірниках гідрологічного напряму, оскільки часто викладачі регіональних університетів задовольняються місцевими вісниками.
Кафедра гідрології та гідроекології географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (КНУТШ) заснована в 1949 р. (при заснуванні – кафедра гідрології суші, 1975 р. – перейменована на кафедру гідрології та гідрохімії, сучасна назва – від 2002 р.). Кафедра готує фахівців в рамках спеціальності 103 «Науки про Землю» за освітніми програмами: «Управління та екологія водних ресурсів» – бакалаври (сертифікат акредитації НАЗЯВО на 2023–2028 рр.); «Гідрологія та інтегроване управління водними ресурсами» – магістри (сертифікат акредитації НАЗЯВО на 2023–2028 рр.). Від 2025 р. кафедра розпочала набір студентів в рамках спеціальності Е4 «Науки про Землю» на освітні програми, назви яких відредаговано згідно з рекомендаціями МОН України про коректне найменування освітніх програм: «Гідрологія, використання та збереження водних ресурсів» – бакалаври; «Гідрологія, водні ресурси і стале водокористування» – магістри.
Кафедра гідрології та гідроекології КНУТШ докладає значних зусиль як в освоєнні сучасних напрямів в гідрології, так і в збереженні класичних її основ. Так, від 2000 р. видається фаховий науковий збірник «Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія» з періодичністю 4 рази на рік [1]. За останні п’ять років (2021–2025 рр.), не дивлячись на економічні труднощі, викликані російсько-українською війною, активна фаза якої розпочалася в 2022 р., викладачами кафедри опубліковано понад десяток навчальних посібників з різних дисциплін [3–6, 8, 9, 11–13, 15–17] та два тлумачні словники [7, 14].
Варто коротко зупинитися на розробленні деяких нових спецкурсів, що відповідають вимогам сьогодення, і створенні пов’язаних з ними навчальних посібників, які в Україні публікуються вперше. Зокрема, це стосується дисципліни з управління річковими басейнами, в якій викладаються інтегровані підходи в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом [13]. До того ж, у навчальному посібнику з цієї дисципліни є розділ, який стосується води та збройних конфліктів в цілому і зокрема води та агресії Росії проти України.
Є дисципліна, в якій розглядаються міжнародні аспекти, що стосуються управління транскордонними водними ресурсами [9]. У навчальному посібнику коротко викладено основи водної політики та детально розглянуті міжнародні договори: Конвенція про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер (Гельсінкі, 1992 р.); Протокол про воду та здоров'я до цієї Конвенції (Лондон, 1999 р.); Конвенція про право несудноплавних видів використання міжнародних водотоків (Нью-Йорк, 1997 р.).
Приділено увагу вивченню рекреаційного водокористування [11]. У навчальному посібнику охарактеризовано водні об’єкти України та рекреаційне оцінювання якості води.
Вчені кафедри гідрології та гідроекології брали участь у проєкті, який очолював Український гідрометінститут ДСНС України та НАН України, з розроблення ДСТУ3517:2024 «Гідрологія суходолу. Терміни та визначення основних понять» [2]. В процесі роботи над стандартом, за ініціативи кафедри, було видано вперше україномовні тлумачні «Гідрологічний словник» [14] та «Гідрохімічний словник» [7], що є важливим внеском у розвиток науково-методичних основ вітчизняної гідрології.
Кафедра гідрології та гідроекології забезпечує вивчення гідрологічних курсів й на інших ОП географічного факультету та навчально-наукового центру "Інститут біології та медицини" КНУТШ. В результаті досвід викладання спецкурсів виливається у створення і публікацію оригінальних навчальних посібників таких, як «Гідрографія та водні ресурси Європи» [6], та «Гідрологія та гідрохімія» [12].
Кафедра гідрології та гідроекології КНУТШ підтримує творчі стосунки з кафедрою фізичної географії географічного факультету Волинського національного університету імені Лесі Українки, на якій ведеться підготовка здобувачів освіти в рамках спеціальності «Науки про Землю» за ОП «Гідрологія». Зокрема, це проявляється в публікації наукових статей та навчальних посібників авторськими групами, які представляють обидві кафедри [13, 15–17].
Висновки. Кафедра гідрології та гідроекології КНУТШ має певні позитивні результати в освоєнні сучасних напрямів в гідрології та управлінні водними ресурсами, про що свідчить публікація понад десяток навчальних посібників з різних дисциплін за 2021–2025 рр.
Університетському фаховому гідрологічному середовищу необхідно зосередитися на вирішенні важливого виклику, а саме – на необхідності посилення координації та контактів між ЗВО з метою підвищення як рівня підготовки фахівців, так і наукових досліджень.
Список використаних джерел
1. Гребінь В.В., Гопчак І.В., Гопцій М.В., Поляков М.Г. Водогосподарський баланс басейну річки Рось: причини дефіциту та шляхи оптимізації. Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія, 2025. № 1(75). C. 26-37.
2. ДСТУ3517:2024. Гідрологія суходолу. Терміни та визначення основних понять. К.: ДП УкрНДНЦ, 2024. 34 с.
3. Ободовський О.Г., Гребінь В.В., Лук'янець О.І. Водні об'єкти Канівського Придніпров'я та їх вивчення: навч. посібник / За ред. О.Г. Ободовського. Бидгощ, 2024. 217 с.
4. Проектування, інженерно-біотехнічне впорядкування та експлуатація водоохоронних зон водних об’єктів: навч. посібник / За ред. О.В. Петроченка, В.В. Гребеня, В.К. Хільчевського, А.І. Томільцевої. К.: АртЕк. 2021. 440 с.
5. Хільчевський В.К. Агрогідрохімія: підручник. К.: ДІА, 2021. 176 с.
6. Хільчевський В.К. Гідрографія та водні ресурси Європи: навч. посібник. К.: ДІА, 2023. 308 с.
7. Хільчевський В.К. Гідрохімічний словник. К.: ДІА, 2022. 208 с.
8. Хільчевський В.К. Нариси історії гідрохімії в Україні: монографія. К.: ДІА. 2020. 136 с.
9. Хільчевський В.К. Управління транскордонними водними ресурсами: навч. посібник. К.: ДІА, 2024. 208 с.
10. Хільчевський В.К., Гопченко Є.Д., Лобода Н.С., Ободовський О.Г., Гребінь В.В., Шакірзанова Ж.Р., Ющенко Ю.С., Шерстюк Н.П., Овчарук В.А. Університетська гідрологічна наука в Україні та перспективи подальшого її розвитку. Український гідрометеорологічний журнал. 2017. № 19. С. 90-105.
11. Хільчевський В.К., Гребінь В.В. Водні об’єкти України та рекреаційне оцінювання якості води: навч. посібник. К.: ДІА, 2022. 240 с.
12. Хільчевський В.К., Гребінь В.В. Гідрологія та гідрохімія: навч. посібник. К.: ДІА, 2025. 352 с.
13. Хільчевський В.К., Гребінь В.В., Забокрицька М.Р. Управління річковими басейнами: навч. посібник. К.: ДІА, 2024. 236 с.
14. Хільчевський В.К., Гребінь В.В., Манукало В.О. Гідрологічний словник. К.: ДІА, 2022. 236 с.
15. Хільчевський В.К., Забокрицька М.Р. Хімічний аналіз та оцінка якості природних вод: навч. посібник. Луцьк: Вежа-Друк, 2021. 75 с.
16. Хільчевський В.К., Забокрицька М.Р., Карпюк З.К. Гідрохімія: навч.-метод. комплекс. К.: ДІА, 2025. 244 с.
17. Хільчевський В.К., Забокрицька М.Р., Стельмах В.Ю. Гідроекологічні аспекти водопостачання та водовідведення: навч. посібник. К.: ДІА, 2023. 228 с.
Ключові слова: гідрологія, управління водними ресурсами, заклади вищої освіти, навчально методичні видання