https://doi.org/10.15407/conf_UHMI_CGO_2024.028

Водно-болотні угіддя – важливі елементи довкілля, які характеризуються значним біорізноманіттям. На цих територіях збереглися сприятливі життєві умови для багатьох представників рослинного і тваринного світу. Водночас у багатьох випадках ці території зазнали значного і довготривалого впливу людської діяльності.

Загалом болотом є своєрідна екосистема, що характеризується наявністю водного шару на поверхні ґрунту, а також великої кількості органічних решток. Болота можуть утворюватися в різних умовах – на луках, у долинах річок, на піщаних дюнах або в лісових масивах, де є водна та органічна складові. Болота можуть бути відносно малими (займати кілька гектарів площі) або великими в кілька тисяч гектарів. Важливо, що болота багаті не лише на рослинний і тваринний світ. Вони водночас є складовою гідросфери, нехай з порівняно невеликим об’ємом води.

Болота, що збереглися, використовуються для різноманітних цілей, зокрема, збирання ягід, лікарських трав, полювання, а також туризму і відпочинку.

Водночас водно-болотні угіддя часто розглядаються як перезволожені земельні ділянки, які в разі осушення можна ширше використати для сільського господарства і будівництва.

На нашу думку, болота є важливими природними комплексами, які необхідно зберігати та охороняти. Для цього можуть бути встановлені спеціальні режими використання та охорони, а також виконуватися відповідні наукові дослідження. Засобом збереження боліт може бути їх оголошення об’єктами природно-заповідного фонду. Можливим є також встановлення обмежень господарської діяльності у межах боліт, що є прямою нормою Водного кодексу України. Про важливість боліт свідчить той факт, що болота та водно-болотні угіддя, як складові земель водного фонду, не можуть бути у приватній власності.

Однак досі залишається невирішеним питання належності боліт до водних об’єктів. Своєю чергою, це зменшує можливості їх захисту, збереження і відновлення відповідно до «Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_031#Text, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/437/96-%D0%B2%D1%80#Text).

Згідно з Водним кодексом України болото не тлумачиться водним об’єктом. Водночас вивчення боліт належить до завдань гідрології – науки про гідросферу. Як можна бачити, у цій сфері є певне протиріччя.

Водночас в офіційних документах можна знайти таке поняття водного об’єкта: “Водний об’єкт (поверхневий) – зосередження вод на поверхні суші, у формах її рельєфу, що має границі, об’єм та якості водного режиму і є окремим та значним елементом поверхневих вод: річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, болото та інші водні об’єкти у природних чи штучних западинах рельєфу” (Офіційний веб-портал Верховної Ради України. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/997_g20.).

Так само болота відносяться до земель водного фонду України. Відповідно до статті 4. «Землі водного фонду» Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Стаття 3. «Водний фонд України» Водного кодексу України визначає, що усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела.

Стаття 1. «Визначення основних термінів» Водного кодексу України трактує терміни «болото», «води», «води підземні» «водний об'єкт», «водойма», «водоносний горизонт», «замкнений водний об'єкт» та «прибережна захисна смуга» спираючись на діючий галузевий стандарт ДСТУ 3517–97 «Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять».

Виходячи з термінології Водного кодексу України «болото» необхідно віднести до водних об’єктів, оскільки воно є джерелом живлення річок або замкненим водним об'єктом, що зосереджує в собі підземні води та яке є джерелом живлення водоносних горизонтів, можуть у межах своєї території містити поверхневі води, мають ознаки водойм і як усі «водні об’єкти» належать до складу природних ланок кругообігу води.

Виходячи з наведеного, пропонується доповнити статтю 1. Визначення основних термінів Водного кодексу України наступним визначенням:

водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, болото, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт).

Правовим наслідком цього має стати виконання вимоги Водного кодексу України встановлювати межі прибережних захисних смуг відповідної ширини навколо боліт залежно від площі водозбору річки, до якої воно належать.

Актуальність піднятого питання зумовлена тим, що доволі часто трапляються випадки, коли території, зайняті болотами, хочуть використати для забудови. Це, зокрема, властиво для Києва, де досить високими темпами ведеться забудова промисловими та цивільними об’єктами. Житлове будівництво здійснюється поблизу водойм, на низьких надзаплавних терасах та в межах водно-болотних угідь. У деяких випадках це супроводжується погіршенням стану споруд і неможливості їх введення в експлуатацію.

Характерним прикладом є міська територія, що має назву «Осокорки». Це історична назва частини лівобережної заплави Дніпра на південно-східній околиці Києва, де добре збереглися значні площі боліт, які мають велику екологічну цінність, являють собою природну окрасу столиці. Ту також зустрічаються торфи різної потужності, торфино-болотні та болотні ґрунти.

             Річка Дніпро та дніпровська заплава в межах незабудованих водно-болотних угідь увійшли до Пан’європейської мережі як коридор загальноєвропейського та загальнодержавного значення міграції птахів. При цьому збережені ділянки заплави та водно-болотних угідь в межах об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) є його центрами. Територія зазначених земельних ділянок є складовою планованої екомережі м. Києва і безпосередньо межує з двома об’єктами природно-заповідного фонду. Першим є ландшафтний заказник місцевого значення «Осокорківські луки». Його площа – 148 га, дата створення – 11.04.2019 (рішення Київради № 522/7178). Другим об’єктом ПЗФ є ландшафтний заказник місцевого значення «Озеро Тягле». Його площа – 137 га, дата створення 13.02.2019 (рішення Київради № 08/231-745).

             Додамо, що озера Небреж, Тягле і Мартишів, а також заплава навколо та між ними знаходиться в межах планованого (офіційного кандидата) об’єкта “Смарагдової мережі» України - UA0000474 «Лівобережна заплава р. Дніпро».

Межі та контури заболочених ділянок (боліт) наведені на топографічній карті М 1:2 000 (рис. 1-2) за матеріалами Генерального плану м. Києва (1991 р.). Площа накладання боліт у межах зазначених земельних ділянок становить 37% від їх загальної території. 

Рисунок 1. Фрагмент топо-геодезичного плану масштабу М 1:2 000 з нанесеними межами боліт (синя пунктирна лінія) та межами земельних ділянок (червона лінія). Матеріали Генерального плану м. Києва, 1991 р.

Рисунок 2. Фрагмент топо-геодезичного плану масштабу М 1:2 000 з нанесеними межами боліт (синя пунктирна лінія), водойм станом на 2005 рік (синя лінія) та межами земельних ділянок (червона лінія). Матеріали Генерального плану м. Києва, 1991 р.

Сучасна акваторія озер Небреж, Тягле і Мартишів та прилегла до нього прибережна захисна смуга і водоохоронна зона, що включає територію водно-болотних угідь, у сучасних умовах мають виключну екологічну цінність та забезпечують водно-екологічну рівновагу цих озер і гідрологічно пов’язаних з ним водних об’єктів на заплавних територіях лівобережної частини річки Дніпро.

Будь-яке антропогенне втручання, у тому числі розчищення або поглиблення існуючих, у межах зазначених земельних ділянок водно-болотних угідь, призведе до їх деградації та знищенню. Найкращім варіантом збереження існуючих територій водно-болотних угідь є переведення зазначених земель до статусу природно-заповідного фонду.

Ключові слова: болото, водний об’єкт, прибережна захисна смуга, Водний кодекс