https://doi.org/10.15407/conf_UHMI_CGO_2024.045
Глобальні зміни клімату це дійсно одна з небагатьох проблем світового масштабу, що стосується в тій чи іншій мірі всього людства. Залежність людини від природнього середовища з розвитком цивілізації не зменшується, а навпаки, навіть збільшується. Це стосується в першу чергу як стабільності економіки будь-якої держави, так фізичного здоров’я її громадян. Не оминула ця проблема і Україну, в тому числі й Чернігівщину.
Чернігівська область розташована на півночі України. Протяжність області з півночі на південь 220 км, із заходу на схід –180 км, загальна площа 31,9 тис. км2. Однією з особливостей її географічного положення є розташування в межах двох природних зон – Полісся і Лісостеп. Велика протяжність і значна площа визначають певні кліматичні відмінності в окремих частинах області (табл.1). Клімат помірно-континентальний, температури січня становлять -7ºС на півночі та -6ºС на півдні області, липневі показники варіюються від +19 ºС (північ області) до +20ºС на півдні. Кількість опадів в середньому 594-676 мм за рік [1].
Таблиця 1. Окремі кліматичні показники природних зон Чернігівської області [2]
Метеорологічна мережа території дослідження представлена 6 метеорологічними станціями, 1 воднобалансовою 12 гідрологічними постами. Дана мережа сформувалася протягом 1885 – 1929 років [4], тобто спостереження є досить тривалими, що дозволяє зробити певні висновки щодо зміни основних кліматичних показників на території Чернігівської області.
Методика проведення даного дослідження полягала в зборі та аналізі даних які містять інформацію про температурні особливості та режим випадання опадів на території Чернігівщини. Основним джерелом інформації були дані Чернігівського обласного центру з гідрометеорології які охоплюють період з середини ХХ ст. до початку 2020-х (по метеостанціям мм. Чернігів, Семенівка, Ніжин, Прилуки, які відповідають природним областям в яких розташована Чернігівщина).
Розподіл середньорічних показників температури повітря в Чернігівській області змінюється з півночі на південь від +7 ºС до +8 ºС. Починаючи з кін. 80-х – поч.90-х років ХХ ст. простежується помітне зростання середньорічної температури (рис. 1), і вже у 2010-х вона становить +8...+9 ºС, а у 2019 році +9...+10 ºС [3].
Рис. 1. Динаміка зміни середньорічних температур в Чернігівській області, ºС [3]
Якщо загальнорічні зміни температур являють собою досить плавну криву росту, то по основним сезонам ця крива демонструє суттєві відмінності. Зимові температури почали зростати в середині 1960-х рр., а літні – з середини 1980-х, темпи їх росту були досить стрімкі й співрозмірні – в середньому приблизно 1 ºС кожні 10 років; липневі в 2000-х вже становили +20...+21 ºС, при нормі +18...+19 ºС
Ріст січневих температур припинився у 1990-х рр., в перше десятиліття ХХІ ст. намітився їх спад, що помітно прискорився у 2010-х роках; темпи зростання літніх температур суттєво знизилися в 2000-х. Таким чином, рубіж першого десятиліття ХХІ століття для Чернігівщини став поворотним моментом у зростанні температур основних сезонів. При цьому характерними рисами зимового часу стали як аномально холодні (за середньомісячним показником січня, -9,5...-13 ºС у 2010 році) так і аномально теплі зими, коли середні температури не опускалися нижче -2,5 ºС (2015 рік), або були додатними (січень 2007 року, зима 2019-2020) [3].
Загалом же за останні приблизно 30-35 років, починаючи з кінця 1980-х років, коли відбувалося зростання і літніх і зимових температур, чітко проявилася тенденція до скорочення метеорологічної зими і збільшення метеорологічного літа (за рахунок травня і вересня): тривалість основних сезонів протягом останнього десятиліття складала в середньому 60-70 днів для зими і 120-130 днів для літнього часу.
За цей же період відбулися суттєві зрушення і розподілі опадів та характері їх випадання, хоча середньорічна сума опадів при цьому залишається відносно незмінною – 550-670 мм. Загальна тенденція у розподілі опадів має наступний вигляд. Кількість опадів взимку з початком росту температури в 1960-х рр. по 1990-ті роки поступово зменшувалася (маючи невелике зростання у 80-х рр. ХХ ст.) зі 125-150 мм до 100-110 мм, а починаючи із середини 1990-х рр. намітилася тенденція зростання сумарної кількості опадів до 140-150 мм [3]. Різниця у кількості опадів між поліськими природними областями і лісостеповими становила до 20-25 мм і лише 2010-х рр. знівелювалася до кільком міліметрів.
Динаміка кількості атмосферних опадів у літній період виглядає наступним чином: протягом 1960-1970-х рр. їх загальна кількість суттєво не змінювалася, зрісши лише на початку 80-х років ХХ ст., а вже з кінця 1980-х відбулося їх відчутне зменшення з 230-270 мм до 150-200 мм у 2010-х. При цьому, якщо протягом 1960-2000-х років Чернігівське Полісся і центральні райони Чернігівської області отримували менше опадів в порівнянні з Новгород-Сіверським Поліссям приблизно на 30-35 мм, то в 2010-х роках ця різниця майже зникла. На фоні зростання середньорічних, і особливо середньомісячних літніх температур повітря, почастішали посухи, а дощі часто стали мати зливовий характер, зросла як середня кількість так і тривалість бездощових періодів, причому тривалість їх має значну амплітуду – від 2 тижнів до 2,5 місяців.
Отже, підсумовуючи сказане можна зробити наступні висновки. Сучасний ріст температури на Чернігівщині розпочався ще в 1960-х рр. із підвищення зимових температур. Зростання літніх температур у кінці 1980-х років посилило темпи росту середньорічних показників в цілому (приблизно на 2º С за останні 30 років), що є вищими за середні показники зміни температур в умовах глобальних кліматичних змін. Головними наслідками таких коливань для території області в першу чергу є зміна тривалості основних сезонів, аномально холодні й теплі за середніми показниками температур зими.
Стосовно режиму випадання опадів то, при загалом незначному коливанні сумарної кількості протягом розглянутого періоду (з шістдесятих років ХХ ст. по кінець 2010-х рр.), відмічаються суттєві коливання по основним сезонам в розрізі десятиліть. Одними з рис в режимі їх випадання стали частий зливовий характер, зростання кількості і тривалості безопадового періоду.
Такі значні зміни кліматичних умов території дослідження за відносно короткий історичний час призвели до того, що фактично будучи найпівнічнішою частиною України Чернігівська область набула ряду рис котрі притаманні кліматичним умовам Південного Лісостепу чи навіть Північного Степу. Температурні відмінності між Чернігівським Поліссям та зоною Лісостепу практично знівелювалися і тільки область Новгород-Сіверського Полісся залишається прохолоднішою через більшу континентальність клімату
Головними причинами, що викликами такі коливання клімату на Чернігівщині може бути послаблення впливу Азорського антициклону в літній період й посилення ролі Азійського. В зимовий час навпаки, значення діяльності Азорського антициклону зростає, що і призводить до великого числа теплих зим.
Ключові слова: кліматичні зміни, температурний режим, динаміка та характер опадів Чернігівська область.
Перелік використаних джерел
1. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Чернігівській області за 2018 рік. Департамент екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації, 2019. 235с.
2. Маринич О. М., Шищенко П. Г. Фізична географія України: підручник. Київ: "Знання", 2005. 511с.
3. Сироватченко Р.В. Закономірності зміни клімату на території Чернігівської області. Дипломна робота. Чернігів 2020. С. 52.
4. Чернігівський обласний центр з гідрометеорології. URL: https://ch-pogoda.com.ua/index.php/pro-ns