https://doi.org/10.15407/conf_UHMI_CGO_2024.035

Вступ. Для характеристики кліматичних особливостей об’єкта використані дані метеостанцій Херсон (рис. 1) та відповідних літературних джерел. По класифікації кліматів Б.П. Алісова та ін. дана територія належить до Чорноморської підобласті атлантико – континентальної степової області. Клімат типово континентальний з високим тепловим ресурсом та недостатнім зволоженням.

Рис. 1. Схема Херсонської області та розташування метеостанцій: 1 – м/с Херсон.

Зміна періодів року відбувається поступово без різких коливань температури, середньорічна температура повітря змінювалась від 8,1^oС (1976 рік) до 11,4^oС (1966 рік), середньобогаторічне її значення – 9,7^oС.

Самим найхолоднішим місяцем є січень: середньомісячна температура у січні коливалась від -11,2^oС (1972 рік) до 1,9^oС (1966 рік) і середньобогаторічне значення становить -3,5^oС. Тривалість зимового періоду не перевищує 100 діб. Зима нетривала, помірно холодна, м’яка, з частими відлигами. Сніговий покрів з’являється звичайно у листопаді – грудні, характеризується нестійкістю, а сходить у лютому – березні. Висота його не перевищує 5 – 10 см. Сніг на цій території не є головним джерелом накопичення весняної вологи у ґрунті. Нестійкість температурного режиму обумовлюється частим таненням ґрунтів зимою, що впливає на зволоження ґрунтів зони аерації в зимовий період.

Весняне підвищення середньодобової температури вже в березні призводить до повного танення промерзлого шару. Посилення весною випаровування вологи разом з підвищенням температури повітря викликає різке збільшення дефіциту вологи.

Збільшення дефіциту вологи (в середньому до 13,4 мб) свідчить про різку посушливість. Самим теплим місяцем є липень. Середньомісячна температура повітря в липні коливається від 20,5⁰С (1969 рік) до 24,3^oС (1972 рік), середньобогаторічне її значення становить 23,2⁰С.

За ступенем зволоження північна і центральна частини території відносяться до зони недостатнього зволоження з коефіцієнтом зволоження більше 0,5 (для Асканія-Нова – 0,68), а південна (Присівашшя) – до приморської посушливої зони з коефіцієнтом зволоження приблизно 0,4. Річне значення суми опадів змінювалось від 238,5 мм (1984 рік) до 640,8 мм (1966 рік).

В книзі „Клімат України” сказано, що у середньому в північній півкулі значення приземної температури повітря збільшилася тільки за період з 1961-1990 рр. всього на 0,55⁰С, а в цілому на земній кулі – на 0,4⁰С. Зміна річної температури за 100 річний період в Степу складає 0,2-0,3⁰С у бік потепління. Взимку потепління становить 1,2⁰С, навесні – 0,8⁰С, влітку та восени зміни незначні.

Методологія дослідження. За період 1900-2000 рр. річна кількість опадів на території України змінювалась нерівномірно. В окремих регіонах відмічалось збільшення їх кількості на 7-10% (понад 40 мм) від кліматологічної норми, а на решті території – у межах норми. У період максимального глобального потепління клімату майже на всій території України (починаючи з 1975 р.) відмічається зменшення амплітуди коливання опадів з року в рік. Тобто режим зволоження стабілізувався і знаходиться у межах кліматологічної норми.

Відомо, що в якості природного чинника підтоплення наряду з іншими, виступає сезонна нерівномірність випадання опадів, збільшення середньо річних опадів в останні десятиріччя та амплітуди їх випадання в окремі роки. Розподілення опадів на протязі року нерівномірно як по кількості, так і по інтенсивності. Найбільша кількість опадів приходиться на посушливі місяці, коли велике випаровування. Літні опади (35 – 40% від річної суми) випадають у вигляді коротких злив і сильних дощів, часто супроводжуються грозами.

Результати дослідження. Основною закономірністю просторового розподілу опадів в Україні, зумовленою загальними циркуляційними факторами, є їх зменшення з півночі і північного заходу у напрямі на південь і південний схід. У Херсонської області середньо багаторічна кількість опадів зменшується з північного заходу на південний схід від 450 до 300 мм і менше. На узбережжях морів кількість опадів зменшується до 230 мм.

Розподілення опадів на протязі року нерівномірно як по кількості, так і по інтенсивності. Найбільша кількість опадів приходиться на посушливі місяці, коли велике випаровування. Літні опади (35 – 40% від річної суми) випадають у вигляді коротких злив і сильних дощів, часто супроводжуються грозами.

Найбільше зростання кількості опадів спостерігається в зоні спостереження метеостанцій Херсон та Велика Олександрівка, трохи менше зростання в зоні спостереження метеостанцій Нова-Каховка та Нижні Сірогози, дуже незначно зросла кількість опадів в зоні спостереження метеостанцій Асканія-Нова та Хорли.

Аналіз багаторічної динаміки опадів метеостанції Херсон. Аналіз багаторічної динаміки опадів здійснювався за такі періоди: 1955 – 1975рр., 1976 – 1995рр., 1996 – 2021рр.

Порівняння довгострокової сезонної нерівномірності опадів метеостанції Херсон (рис. 2) свідчить про поступове зростання середньої за двадцять років кількості опадів, особливо за останні сорок п’ять років (41 мм), що говорить про поступове збільшення загального природного навантаження. Причому у зимовий період (найбільш загрозливий, щодо поповнення ґрунтових вод атмосферними опадами) загальне збільшення середніх опадів становило 21 мм, в літній період опади зросли на 19 мм.

Рис. 2. Графік опадів за даними метеостанції Херсон: а) зимовий період; б) літній період; в) за рік.

Висновки. Аналіз розрахунків свідчить про поступове зростання середньої за двадцять років кількості опадів, особливо за останні сорок п’ять років (41 мм), що говорить про поступове збільшення загального природного навантаження. Причому у зимовий період (найбільш загрозливий, щодо поповнення ґрунтових вод атмосферними опадами) загальне збільшення середніх опадів становило 21 мм, в літній період опади зросли на 19 мм.

Ключові слова: опади, метеостанція, спостереження, аналіз, навантаження.